12:13 

Вроде бы стихи - ласточка первая

Серая Ласточка
Цифровая реальность и сон на пороге сна...
Обещала многим, и в первую очередь - http://www.diary.ru/~taily-171371/. Раз обещала, то надо выполнять...

Собственно, первая ласточка. Конкурсная, памяти Т. Г. Шевченка.



Над сивим Каневом летить пташина зграя.
Згасає сонце, вітер з гір пісок несе.
Зі сходу темна хмара насуває –
Сховатись треба зграї перш за все.
Примітили вони для себе гору:
Край неба, край Дніпра, уздовж шляху
І посідали всі на неї скоро -
Не знайдеш краще сховки за таку.
А на горі є хрест і чорна дошка
І підліткам цікаво, що це там.
Вожак піднявся, подивився трошки
І розповідь таку собі почав:
«Мені батьки мої розповідали,
Що жив колись один кріпак малий..
Він малював, а це забороняли,
Вірші писав – за це солдатом в стрій…
На вуха всю поставив він країну,
Багатим довелось його боятись,
Сам цар хотів його – у домовину,
А біднота - довіку прославляти.
З його поем лились слова цілющі
І грізний гнів – як кров і молоко,
А влада царська зла і всевидюща,
Тож довелось поету нелегко.
Ось ця гора – Тарасовою зветься,
Для пам’яті у неї це ім’я,
Що цілий світ Тарас носив в своєму серці
Й була країна – вся його сім’я.»
Так розповідь скінчив птах мудрий й сивий.
На землю ніч прийшла, вкладатись довелось.
Вся зграя до хреста схилила крила,
Неначе кланялась поетові за щось.
Чи ще та зграя в небесах літає,
Чи ні – того не зберегти вікам,
Та пам’ятник Шевченка нагадає,
Про що не треба забувати нам.

@музыка: а нет ее...

@настроение: как у недобитого зяблика

@темы: творчество

URL
Комментарии
2011-09-21 в 01:04 

Хельви
чертовски упрямая птичка
Солнце, стих очень красивый :yes: Так что не прибедняйся!)

2011-09-21 в 11:58 

Серая Ласточка
Цифровая реальность и сон на пороге сна...
Хм. Спасибо)

URL
   

Антинаучные недомысли

главная